Рога, сыр и карантин. Как устроена и на чем зарабатывает буйволиная ферма на Закарпатье

Рога, сыр и карантин. Как устроена и на чем зарабатывает буйволиная ферма на Закарпатье

12 мая, 2021 0 Автор admin

Карантин помог закарпатскому заводчику буйволов взглянуть на бизнес по-новому. Осталось сделать его прибыльным

Підприємець із Закарпаття Роман Фетько 13 років тому придбав до домашнього господарства буйвола та двох буйволиць. Так він підтримав родинну традицію. Розведенням тварин займався ще його дід. 

Зараз Фетько – власник буйволиної ферми «Карпатський буйвіл» у Виноградові на Закарпатті з більш ніж 70 тваринами. Ця ферма – найбільша в Україні, тут виготовляють десятки видів продукції з буйволиного молока та приймає тисячі туристів щороку. Подібні господарства також є під Хустом на Закарпатті, в Чернігівській області, на гірськолижному курорті Плай на Львівщині. Ще кілька буйволів тримають в Києві при Голосіївському монастирі та на Івано-Франківщині.

Як працює та чи проносить прибуток такий незвичайний бізнес?

Чому саме буйволи

Буйволине господарство для Закарпаття не є чимось незвичним, розповідає управляюча фермою «Карпатський буйвіл» Інна Левдар, яка працює тут понад 10 років. «Цей напрямок нетиповий для всієї України, але не для Закарпаття, – каже вона. – Хустський, Тячівський, Рахівський райони завжди використовували буйволів як сільськогосподарську тварину». 

За словами Левдар, вибір саме цих тварин для власника ферми не випадковий: його дід тримав вдома 26 карпатських буйволів і намагався створити господарство для збереження популяції. «Проте під час колективізації тварин забрали, а згодом як неприбуткову тварину здали на м’ясокомбінат», – переповідає вона. Продовжити справу та зберегти карпатських буйволів дід заповів своєму онукові.

Втім, з роками буйволів ставало все менше – їхнє поголів’я скоротилась до 50 тварин на всю Україну. Фетько вирішив нарешті діяти і виконати волю діда. 

У 2008 році, розповідає Інна Левдар, підприємець Фетько, який на той час вже мав власний фармацевтичний бізнес, придбав двох самок і самця, витративши на них близько $3000.

Він був не єдиним ентузіастом. У той же час подібне господарство почав створювати німецький волонтер, екоактивіст Мішель Якобі. До того ж місцевий житель Михайло Гінцяк заснував асоціацію «Бугол Закарпаття» для збереження популяції цих тварин. 

Спочатку ферму не планували, просто тримали для себе, розповідає Інна. Але за кілька років, у 2012-му, до Фетька звернулись люди, які шукали, куди б збути своїх тварин. «Сказали: якщо хочете, викупляйте, нам немає часу за ними доглядати, заготовляти їжу», – розповідає Левдар.

Так Фетько збільшив кількість тварин до 12 особин. Збільшення поголів’я обійшлося приблизно в $10 000. 

«Утримувати таку кількість тварин вдома складно, тому виникла ідея створення фермерського господарства», – розповідає Левдар. Підприємець з помічниками промоніторили ринок і виявили, що ніша практично порожня. Проте організувати господарство швидко не вийшло: знайти потрібну ділянку землі все ніяк не вдавалось. Буйволи весь цей час мешкали на полонині або в дерев’яних бараках посеред поля.

Та 5 років тому карпатським буйволам побудували нове помешкання у місті Виноградів. «Ферма будувалась з нуля. Новий хлів, загін, басейн», – розповідає вона, не називаючи суму інвестицій. При цьому, зауважує менеджерка, тільки 6 га землі із близько 100 га Фетьку вдалося викупити – решта полів, які використовуються для випасу та кормозаготівлі, – арендовані паї місцевих мешканців.

До 2021 року ферма працювала як ФЛП, а з 16 лютого це вже зареєстроване фермерське господарство «Карпатський буйвіл».

Жодної гривні прибутку

Наразі на фермі вже 71 тварина: 3 дорослі самці, 40 самок репродуктивного віку, телички і буйволятка. Щороку стадо приростає 10-12 тваринами. Середній надій – 4-4,5 л молока в день після першого отелу, проте від народження до отелу у буйволиць проходить аж 4 роки. 

Утримання однієї тварини в середньому обходиться у 223 грн на день. «Кожна тварина щодня споживає 70-80 кг сіна, 8 кг круп, а ще щось смачненьке – жмих, кукуруда, люцерна», – розповідає Левдар. Сам Фетько відмовився від спілкування з LIGA.net через свою непублічність.

На фермі виробляють більше 10 видів сирів, а окрім продукції, ферма інколи продає тварин. «Зараз орієнтовна наша продажна ціна – від $2000 до $5000 залежно від віку тварини та її продуктивності», – каже Левдар.

На питання, чи повернув власник «Карпатського буйволу» свої вкладення, Левдар відповідає коротко: ні. «За всі 13 років він жодної гривні прибутку не отримав», – каже вона. 

Левдар зізнається: для «Карпатського буйвола» був розроблений бізнес-план, але він виявився далеким від реальності. Проблема в тому, що про користь і переваги буйволиного молока та продукції з нього знає дуже обмежене коло людей. Попит виявився нижчим, ніж очікували на фермі.

В суспільстві дуже низька проінформованість про буйволине молоко, підтверджує фермер з Франківщини Роман Яковин, який має шість буйволів карпатської породи. «Буйволяче молоко дуже цінується за високий вміст білку, жирів, кальцію та інших мікроелементів, вітамінів групи, А і В, значно менший вміст холестерину, ніж у коров’ячому», – розповідає він.

Як донести це до споживача?

Для поширення інформації про свої продукти фермери торгували буйволиним молоком та сирами з нього на ринках, відвідували сирні фестивалі та ярмарки, розробили сайт, активно залучали туристів через соцмережі. «Проте виявилось, що спеціалістів, які знають, як правильно презентувати, популяризувати товар у нас немає. Тому ми просто чекали, що хтось прийде і купить наш товар», – зізнається Левдар.

Все змінив карантин.

Посмішка фортуни

Коли у світі траписала пандемія, «Карпатський буйвіл», як і багато інших малих бізнесів України, ризикував збанкрутіти. Але сталося інакше: на допомогу малому бізнесу прийшов середній.

Як розповідає Інна, на початку квітня минулого року власниця мережі клінік Медіскін Єлизавета Куртяк з Хуста започаткувала ініціативу допомоги малому бізнесу, в рамках якої локальних виробників знайомили з досвідченими маркетологами та піарниками. «Ми познайомились із власниками закарпатської піар-агенції, які півтора місяці працювали з нами як волонтери, а зараз вже є нашими штатними працівниками», – каже Левдар. 

З допомогою залучених спеціалістів онлайн-крамниця ферми та соціальні мережі розквітли. «Якщо раніше 90% продажів у нас було офлайн, то зараз найактуальніший канал збуту – онлайн-крамниця», – ділиться Інна. 

Співпраця вдалася: аудиторія крамниці збільшилась, продажі зросли.

За словами Левдар, у локдаун або непогоду через онлайн-крамницю продається близько 65% продукції. А у вихідні чи свята, наприклад, травневі, 90% сирів розкуповують безпосередньо відвідувачі на фермі. Асортимент збільшився: до молока додалися сметана, творог, м’який сир панір, буйволине масло, традиційний кляганий сир, бринза, а також моцарела, рікота, згущене молоко, мацоні. На замовлення тут також робдять страчателлу, бурату.

З’явилися постійны клієнти – винний бар «Сировина» в Ужгороді, крамниця «Закарпатські делікатеси» в Яремчі, мережа магазинів «Молоко» в Києві.

Близько третини доходу забезпечують туристи, для яких незвичайна ферма відкрита вже п’ятий рік. «Ми маємо екскурсію з дегустацією – 100 грн з особи. До нас їдуть автобусами по 40-50 людей, вони приносять нам 30% доходу», – зазначає Левдар.

У 2020 році оборот «Карпатського буйвола», за даними Левдар, склав 1,3 млн грн. Роком раніше, у 2019-му, виторг був скромнішим – близько 800 000 грн. «Багато залежить від об’єму молока і кількості дійних голів», – пояснює Інна. 

Зараз, за її словами, господарство наближається до самоокупності. «За роки три-чотири плануємо отримати прибуток, а протягом наступного року точно будемо самі себе забезпечувати», – говорить менеджерка.

Шляхи розвитку

«Сюди вже вкладено стільки, що кинути справу не вийде, тільки розвивати», – розповідає Левдар.

Наразі «Карпатський буйвіл» шукає можливість обладнати поблизу ферми кемпінг, аби надовше приваблювати туристів. «Але довкола немає дерев, нема поки підходящого клаптика землі – скрізь людські поля», – каже вона. Можливо, сподівається Інна, втілити цей задум у життя допоможе відкриття ринку землі. 

Втрачати час було б недоречно. Роман Яковин з Івано-Франківщини вже готує «Карпатському буйволу» конкурента. Він планує перетворити своє господарство на контактну екоферму для туристів, а тому має намір активно нарощувати поголів’я буйволів до вже наявних в господарстві французьких карликових вівець і угорських свиней. 

Подібне буйволине господарство вже є і на Одещині – тут в Ренійському районі на самому березі Дунаю працює екопарк Картал. 

Наступним кроком у розвитку «Карпатського буйвола» може стати обладнання повноцінного переробного цеху для виготовлення сирів. Поки що такого у господарстві немає: на фермі щодні переробляється 85 літрів молока, і цього обсягу замало для промислових сироварень (на виробництво 1 кг сиру потрібно в середньому 6-7 л). 

«Для того, аби інвестувати в переробку, треба хоча б 50 дійних самок й 250 л молока. Тоді вже можна ставити сироварню, холодильну камеру для витриманих сирів. Це інвестиції в десятки тисяч доларів», – каже Інна. 

Інвесторів у «Карпатському буйволі» наразі не чекають. «В Україні таких буйвололюбителів, як ми, мабуть, більше немає», – посміхається Інна.

Мария Бровинская

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.