Северный поток-2, Байден и лоббисты Путина. Почему мегапроект Газпрома получил новую жизнь

Северный поток-2, Байден и лоббисты Путина. Почему мегапроект Газпрома получил новую жизнь

1 июня, 2021 0 Автор admin

Останні декілька років будівництво газопроводу Північний потік-2 – одна з найгарячіших тем, яка обговорюється в багатьох впливових кабінетах, у Вашингтоні, Берліні, Києві, Москві та Брюсселі. Історія вже третьої «труби» з Росії в Європу в обхід України, яку будує російський Газпром, – хроніка справжньої боротьби між лобістами цілої низки держав та компаній.

До останнього часу Україна в цій боротьбі перемагала. В грудні 2019 року завдяки зусиллям українських лобістів Сенат США ввів санкції проти російського газопроводу, змусивши вийти з проєкту міжнародних підрядників – компанії Saipem та Allseas, з якими вже багато років співпрацює Газпром.

Санкції США дозволили призупинити будівництво Північного потоку-2 більш ніж на рік та змусили російського монополіста продовжити до 2024 року транзитну угоду з українським Оператором ГТС, щоб не втратити ринок Європи – важливого для РФ як з політичної, так і економічної точки зору партнера.  

Але те, що колись здавалося для України великим досягненням, зовсім скоро може виявитись поразкою, ціна якої – мільярди доларів на рік та енергетична безпека країни. Причина – неочікувана відмова адміністрації президента США Джозефа Байдена йти на введення санкцій проти оператора Північного потоку-2, які могли б остаточно зупинити будівництво «проєкту Путіна» в Балтійському морі. 

Що відбувається з Північним потоком-2, як працює механізм санкцій, хто є союзниками України в боротьбі з Газпромом – у відвертому та великому інтерв’ю LIGA.net з радником ексголови НАК Нафтогаз України Вадимом Гламаздіним, який почав працювати проти Північного потоку-2 у Вашингтоні ще 2016 року.

Про санкції США, Дональда Трампа та орків із ДНР та ЛНР 

— Нещодавно президент США Джо Байден заявив, що Сполучені Штати відмовились від введення санкцій проти оператора Північного потоку-2 компанії Nord Stream 2 AG через те, що газопровід вже фактично добудовано і подальше посилення обмежень може погіршити відносини с Європою. Зі сторони виглядає, що американці змінили своє відношення до російського газопроводу. У вас є розуміння чому так сталося?

— Те, що Міністерство фінансів США виключили Nord Stream 2 AG із санкційного списку – не найгірше, що могло статися. І для нас ще не все втрачено. Оператор Північного потоку-2 компанія Nord Stream 2 AG входила в початковий санкційний список США. Проте Державний департамент рекомендував виключити звідти цю компанію «з огляду на американські національні інтереси».

Але це ще не свідчить про те, що санкцій вже немає і не буде. Чому? Тому що під санкціями все ще є судно Академік Черський (знаходиться під санкціями США. – Ред.). І це дуже потужний знак і відкриті двері. Я нагадаю, що «Академік Черський» на момент впровадження санкцій в грудні 2019 року проти газогону напряму належав російському Газпрому. Не якомусь фонду. А Газпрому. І теоретично він, Газпром, може підпасти під американські санкції.

— Яким чином? Газпром же вивів судно зі свого володіння.

— Санкції вводились в рамках закону PEESA (закону про захист енергетичної безпеки Європи – Ред.). І були прописані таким чином, що під їх обмеження можуть підпадати будь-які компанії, які проводили операції, щоб заплутати сліди про свою причетність до будівництва Північного потоку-2.

Умовно кажучи, якщо на момент введення санкцій тобі належав «Черський», але потім ти його продав або перевів на іншу компанію, щоб добудувати «трубу» і приховати свою причетність до корабля, – це вже відкриває можливості для введення санкцій. І саме це є головним показником, що у нас все ще є шанс зупинити будівництво. Двері все ще відкриті.

— Але тут питання в іншому: чи захочуть Сполучені Штати йти на такий крок після заяви Байдена і дій Державного департаменту та Мінфіну? Санкції проти Газпрому – фактично санкції проти Росії.

— Штати відносно спокійно можуть санкціонувати Nord Stream 2 AG, але тоді Газпром може підпасти під санкції не тільки за PEESA, а ще й за CAATSA (закон про протидію противникам США шляхом введення санкцій – Ред.). І це ще гірше для Газпрому. І на мій погляд це одна з причин, чому США цього не зробили.

Закон CAATSA міг покласти край Північному потоку-2 ще 2017 року, але на жаль, на відміну від закону PEESA, він є на розсуд Адміністрації президента США. А Білий дім Дональда Трампа його застосовувати не хотів.

— Чому? Трамп, умовно кажучи пообіцяв Росії, що санкцій США проти Північного потоку-2 не буде? Свого часу колишній очільник Білого дому обіцяв ветувати оборонний бюджет США, де були положення про введення санкцій проти газопроводу.

— Є багато причин чому. Треба розуміти як працює політична система в Сполучених Штатах Америки. І це важливо. Позиція президента – важлива, але вона не є вирішальна. Якщо люди вважають, що достатньо про щось домовитись з президентом, щоб щось вирішити в США – ні.

Трамп голосно і відкрито був проти будь-яких санкцій проти Росії. Незважаючи на це Палата представників США та Сенат підтримали більшістю введення санкцій проти Північного потоку-2, які потім Трамп підписав.

— Наскільки я розумію, у нього просто не було іншого вибору. Він не міг його ветувати через кількість голосів в Конгресі.

— Неважливо чому він це зробив. Він це зробив. І це показник того, що позиція президента США важлива, але не вирішальна. І на щастя для України у нас все ще є велика підтримка в Конгресі. Двопартійна і двопалатна підтримка. Це в принципі як раз той важіль, який можна використати.

Але будь-яка підтримка, будь-які санкції – це не подарунок. Так працює політика: будь-яка держава підтримує те, що збігається з її національними інтересами. Чому вони (Палата представників та Сенат – Ред.) підтримують Україну? Не тому, що ми якась особлива країна, а тому що вони бачать в нас форпост демократичних цінностей і демократії в Європі.

Вони бачать наше бажання розвивати демократію маючи кордони з Росією, з агресивною, значно сильнішою країною, чия влада не зважає на міжнародні норми, угоди і правила. Але так відбувається доти, доки Україна демонструє своє бажання йти в західному напрямку: боротися з корупцією, провести корпоративну реформу, судову реформу, підтримувати незалежність НБУ. Багато чого.

Ці процеси після Майдану у нас почали відбуватися. І саме тому нас підтримували американці. Тому що розвиток в Україні демократії збігається з їх національними інтересами. І саме тому були санкції. Знаєте, що вони нам принесли?

— Що?

— Не тільки гроші. Окрім іншого – безпеку. Наша газотранспортна система – це наша безпека. Бо при наявності транзиту через Україну Росії є що втрачати.

— Ця теза повторюється вже досить довго. Поясніть чому? Окрім транзиту газу через Україну також прочується російська нафта.

— Росія в рази більше заробляє від продажу газу, ніж від продажу нафти, яка транспортуються через Україну. Суми абсолютно неспівставні. Тому її залежність від нашої ГТС – наш важіль. А коли його не буде… Росіяни або ті «орки» – ДНР та ЛНР – самі можуть спробувати вивести нашу «трубу» з ладу.

Коли війна на Сході тільки розпочиналася, деякі банди намагалися використовувати нашу ГТС в якості власного захисту. Вони сиділи на цій «трубі». Так, росіяни їх самі зачистили ще в перший місяць бойових дій і з того часу вони ближче ніж на 40 кілометрів до неї не підходять.

Росіяни розуміють: поки у них немає альтернативи – вони не можуть втратити нашу ГТС. Це надто великі гроші. Тому і будують обхідні газопроводи на кшталт Північного потоку-2.

— Я правильно розумію, що якби не санкції США, Україна не підписала б транзитну угоду з РФ до 2024 року на $7 млрд?

— До грудня 2019-го росіяни не хотіли навіть обговорювати транзитний контракт. [Голова Газпрому Олексій] Міллер на зустрічах з представниками Нафтогазу сміявся і казав: ви ж знаєте, що все одно підпишете те, що я вам дам.

Вони хотіли підписати контракт на шість місяців, бо розуміли, що у них лишається всього місяць до добудови Північного потоку-2 і ще декілька місяців на пусконалагоджувальні роботи. Все!

— На шість місяців? Міллер публічно заявлял, що Газпром планує прокачувати через Україну по 10-15 млрд кубів газу в рік після запуску Північного потоку-2.

— Шість місяців – це максимум, який росіяни  обговорювали під час перемовин. Так було до грудня 2019 году.

В грудні Сенат США та Палата представників проголосували за введення санкцій проти Північного потоку 2. І ми тоді за тиждень погодили умови нового транзитного контракту і вже за 10 днів його підписали.

Це сталося тільки після того, як росіяни зрозуміли: санкції будуть і кораблі, які приймають участь у проєкті, точно з нього виходять.

Санкції США дали Україні змогу отримати в 2020 році майже $3 млрд від транзиту російського газу в Європу. Грубо кажучи, це по $8 млн на добу.

— Опоненти Нафтогазу, особливо з політичної партії Батьківщина Юлії Тимошенко, зараз активно стверджують, що минула команда НАКу начебто забагато витратила коштів на лобістські послуги в США. Як ви це прокоментуєте?

— Якщо подивитися річний контракт Нафтогазу з лобістами в США, за їх послуги ми платили останні 2 роки трохи менше ніж $1 млн в рік. До того контракти були ще менші. Тобто один день транзиту газу повністю окупив всі наші витрати на лобістів за останні п’ять років. Якщо порахувати економіку, то вийде $2500 на добу витрат проти $8 млн на добу доходу. Як на мене, це правильна економіка.

— Наскільки ці витрати співмірні з витратами Газпрому та німців?

— За 2020 рік тільки Газпром офіційно витратив на лобістів в США $4,4 млн. Це без німців та неофіціальних витрат.

Сигнал Україні від США, німецьке лобі в Вашингтоні та ймовірній «аварії» на ГТС

— Давайте повернемося до санкцій. Існує декілька конспірологічних версій, чому влада Сполучених Штатів не пішла на суттєве посилення санкцій проти Північного потоку-2. І всі – геополітичні. Перша – бажання домовитись з владою Німеччини протистояти Китаю. Друга – бажання Байдена закінчити торгові та тарифні суперечки з ЄС, третя – падіння довіри до української влади через звільнення Андрія Коболєва з Нафтогазу. Яку з цих версій ви підтримуєте?

— Логічно, що Україна – далеко не перша в списку найважливіших партнерів США. Навіть раніше ми не приймали участь у всіх перемовинах, які стосувалися інтересів нашої країни. Але нас принаймні чули і до нашої думки дослухалися. До останнього часу.

Я не знаю чому, у мене немає пояснення, але українська влада останнім часом почала відверто і зухвало відмовлятися від того, що вже було зроблено. Вона згортає реформу корпоративного управління, нічого не робить щодо судової реформи тощо.

І все це відбувається напередодні візиту Державного секретаря США Ентоні Блінкена, а коли він тут йому в очі кажуть: «ми вас не розуміємо, ми суверенна держава і самі вирішуємо, що нам треба».

— Хочете сказати, що рішення Мінфіну США – це певний сигнал Україні? На кшталт того, коли президент Байден не телефонував президенту Володимиру Зеленському через сумніви в бажанні українського президента боротися з корупцією?

— Політика і дипломатія складається з сигналів. Але знову ж таки це не був сигнал , що вже все – більше нічого не буде. Дії американської влади кажуть, що йде торгівля. Але головне – Україна в них не приймає участь, втрачаючи навіть і без того, свою маленьку суб’єктність. І це найгірше.

Перемовини німців зі Штатами почалися ще при президентстві Трампа. Відомо, що німецька влада пропонувала Сполученим Штатам угоду на купівлю у них скрапленого газу на $1 млрд якщо ті відмовляться від санкцій проти Північного потоку-2. При Байдені Німеччина запропонувала США майже таку ж угоду тільки замість купівлі СПГ – фінансування розвитку в Україні відновлюваної та альтернативної енергетики.

Це постійний процес він постійно йде, але повторюсь: раніше з нами радилися, чули наші аргументи і сприймали. Саме тому ми бачили дві хвилі санкцій проти Північного потоку-2 всупереч тому, що росіяни та німці вже півтора роки намагаються їх зняти, заблокувати або відтермінувати.

— Як це проявляється?

— Німецьке посольство – це активний лобіст в Вашингтоні. Все посольство працює щоб завершити цей проєкт. Німці щотижня відправляють в Вашингтон нову урядову делегацію. І я не перебільшую. Наші можливості були значно скромніші. Але був результат.

Це дуже важливий фактор. Адже робота у Вашингтоні – це не просто «найняти лобістів». Це обов’язкова і постійна особиста присутність на всіх важливих зустрічах. Адже стейкхолдери у Вашингтоні дослухаються не до лобістів, а до того, чиї інтереси лобісти представляють. Як в нашому випадку. Або не дослухаються, як у випадку з німцями до недавнього часу. І це дуже фізично важка робота. Доводилося літати кожного місяця в Вашингтон і проводити в літаку по 12-13 годин. Це два перельоти плюс стиковка. Плюс постійна різниця в часі – 7 годин то в один, то в інший бік. Це вкрай виснажливо.

В Німеччині за цей проєкт виступають декілька великих компаній. Для прикладу, хімічна компанія BASF. Її інтерес дуже простий – вона виробник хімічних добрив. Якщо Німеччина стає найбільших газовим хабом в Європі, німецькі підприємства отримують найкращу ціну на газ на континенті. І відповідно, собівартість їх продукції буде меншою ніж у конкурентів із сусідніх країн. У цих компаній є дуже хороше лобі серед діючого уряду Німеччини. 

Поки що немає жодних сигналів – ні від влади, ні від тої команди в Нафтогазі, яка прийшла нам на заміну

— Скільки у нас на вашу думку ще є часу, щоб зупинити будівництво або підготуватися до «нульового» транзиту? Першу нитку газогону Газпром сподівається закінчити в червні, другу, кажуть, – в вересні. Це і є наш дедлайн?

— Наші шанси заблокувати будівництво Північного потоку-2 вже значно менші ніж два-три місяці тому. Але вони ще є і для цього потрібно наполегливо працювати. Поки що щодо цього немає жодних сигналів – ні від влади, ні від тої команди в Нафтогазі, яка прийшла нам на заміну.

—  А ви пішли.

— Ми не пішли. Нас попросили. Це не було нашим рішенням. Що стосується «труби», то до кінця червня Газпром може закінчити першу «нитку» – це правда. Наразі йому лишається прокласти 10 кілометрів газопроводу в німецьких водах і «зшити» труби, які він проклав у водах Данії.

Другу «нитку», думаю, що він завершить не в вересні, а в жовтні-листопаді. Якщо нічого не станеться то Газпром до кінця року може добудувати Північний потік-2 і запустити. Навіть якщо це буде тільки одна «нитка».

— А як же сертифікація? Як Газпром може ввести в експлуатацію газопровід без сертифікації і з діючим контрактом на транзит з Оператором ГТС України?

— Дуже просто. Для цього Газпром може піти на дестабілізацію ситуації. Наприклад, диверсію, як це сталося з з постачанням газу в Європу з Туркменістану у 2009 році. Тоді Росія повністю припинила транзит туркменського газу через, що на ГТС Росії стався вибух на трубі, яка вела до Туркменістану. 

З тих пір жодного кубометру туркменського газу до Європи не транспортувалося. В нашому випадку може статися  «аварія» з російського боку десь по дорозі до української «труби» посеред опалювального сезону. 

В такій ситуації Європа може замерзнути за один день. А Газпром тим часом казатиме: у нас є інша «труба», хочете качнемо нею, а не хочете – почекайте, поки йде ремонт. Вибір Європи і США в такому випадку є очевидним.  

Все що росіяни добудують – вони використають на повну потужність. Якщо це буде одна нитка – ще не так погано. Для нас це «мінус» 22 млрд кубів на рік. Якщо дві – то все, транзиту газу через Україну із Росії в Європу не буде.

— Але ж є противага – «качай або плати» в транзитній угоді між Оператором ГТС та Газпромом.

— Так, ми можемо піти в арбітраж проти Газпрому якщо він порушить транзитну угоду. І підемо. І виграємо. Але це щонайменше три роки судових спорів. І це при умові, що Газпром погодиться одразу виконати рішення арбітражу. Ми всі пам’ятаємо як Газпром виконував попередні рішення арбітражу.

— Будівництво «потоку» вдалося призупинити в 2019 році завдяки точковим санкціям – забороні трубопровідним кораблям приймати участь в будівництві. Потім санкційний пакет розширили – і в нього увійшли вже російські судна.

Як ви дійшли висновку, що потрібні санкції саме проти кораблів?

— Подібну стратегію США вже використовували. Американці свого часу санкціями обмежили для росіян доступ до певних технологій, щоб ті не змогли видобувати нафту в Арктиці. Ми провели дослідження, знайшли «слабке» місце Газпрому і вирішили по ньому «бити».

Загалом ми розглядали декілька варіантів протидії Північному потоку-2, в тому числі спробувати відлякати європейські компанії від фінансування будівництва газопроводу, але в якйсь момент вирішили зупинитися на варіант з кораблями. І не прогадали.

Про союзників в США, підкуп Росією європейських політиків та можливі наслідки від запуску Північного потоку-2

— У боротьбі з Газпромом велику підтримку ви отримали від сенатора-республіканця Теда Круза. Чому саме його кандидатуру ви обрали в якості союзника?

— На той момент президентом США був республіканець і більшість в Сенаті була у республіканців. Це і стало вирішальним фактором. Але Круз і республіканці – не єдині, хто нам в цьому допомагав. Ті ж сенатори-демократ Шахін та Менендес нам багато в чому допомогли.

Ми провели дуже кропітку роботу: заручилися підтримкою обох партій. Якби не росіяни і німці, закон про санкції проти Північного потоку-2 опинився би в Конгресі не в грудні 2019 року, а в травні-червні.

В Сенаті є певні сенатори, які з певних причин мають сентименти до Росії і негативно ставляться до санкцій. Ці сенатори тоді заблокували розгляд закону про санкції в прискореному режимі і нам довелося йти більш довгим шляхом – через оборонний бюджет.

Чому через нього? Бо в той момент стало зрозуміло, що іншого варіанту у нас просто немає, оскільки робота Конгресу тоді була сфокусована на одному-двох питаннях і ми розуміли, що окремий закон ніхто розглядати не буде, принаймні в ті строки, які нам були потрібні. А оборонний бюджет за останні 60 років в США ще ні разу не провалили.

— Ви почали боротися з Північним потоком-2 ще в 2016 році. Наскільки відчутною була допомога минулої влади в Україні в цьому процесі? Умовно кажучи, хто більше цьому питанню приділяв уваги: президент Зеленський чи Порошенко?

— Об’єктивно я не можу сказати, що підтримка за часів Порошенко була більшою ніж за часів Зеленського. Але при минулому президентові члени уряду більш адекватніше реагували на наші прохання і ми принаймні розуміли один одного. В першу чергу через те, що в уряді були такі люди, як Лана Зеркаль. 

— В 2019 році датський журналіст Йенс Хофсгор видав книжку, де стверджує, що Росія щоб запустити Північний потік-2 йшла на залякування, шантаж та підкуп високопоставлених політиків із різних країн. Вам відомі подібні випадки?

— Подивіться на Герхарда Шрьодера (колишній канцлер Німеччини та голова Ради директорів компанії Роснафта – Ред.), на Карін Кнайсль (ексміністр іноземних справ Австрії, входить Раду директорів Роснафти – Ред.), Матіас Варнінг врешті решт (німецький бізнесмен, голова Nord Stream-2 AG).

Подібні речі росіяни практикують вже давно і успішно. Наймають в свої великі компанії колишніх європейських політиків за величезні гроші і ті просувають в своїй країні російські наративи.

— Це правда, що перш ніж домовлятися про санкції з сенаторами США, розглядалася можливість домовитися з владою Німеччини?

— В Європі, в тому числі в Брюсселі влада Німеччини значно сильніша ніж у інших країн. У неї є певні важелі впливу на деякі європейські країни, тому ми доволі швидко зрозуміли, що якщо ми збираємося зупиняти будівництво Північного потоку-2, єдині, хто нам реально може допомогти – Штати. 

Але працювати з Європою по цьому питанню ми не припиняли. Постійно працювали з німцями, Європейською комісією, Європейським парламентом. Так само як і в Америці. Наш спротив Газпрому – це постійний процес інформування «що буде якщо». В Держдепі, коли ми вперше до них завітали, нам задали всього два питання: «чому ви до нас прийшли, і чому США це має бути цікаво?»

— Від кого пішла ідея, що США можуть постачати СПГ в Європу замість Північного потоку-2? 

— Це наратив росіян. Ми з самого початку ці дві історії розмежовували. Коли ми говорили про Північний потік-2 ми говорили не про гроші, а про безпеку. І це постійно  нам доводилося  пояснювати в Вашингтоні та ЄС. Росіяни ж все зводили до грошей, саме тому вони тоді і програли.

Американці потім самі зрозуміли, що можуть постачати Європі СПГ. І тим самим дуже змінили кон’юнктуру ринку.

— В одному інтерв’ю пані Лана Зеркаль стверджувала, що п’ять європейських компаній, які входять у неформальний консорціум з Газпромом, насправді не фінансують будівництво Північного потоку-2, а кредитують Nord Stream-2 AG під великий відсоток. Звідки ця інформація?

— Це правда. Так це кредити, колись було під 15% річних, потім стало трішки менше – 12-13%. Ці компанії – не інвестори і навіть теоретично не можуть підпасти під санкції. Це якраз один із міфів, які нам довелося спростовувати американським політикам, коли ми тільки розпочинали з ними говорити про Північний потік-2 та санкції.

Компанії, яку увійшли в консорціум з Газпромом, не несуть ніяких ризиків якщо газопровід не добудують. Взагалі. У будь-якому разі вони отримають свої гроші назад впродовж п’яти років. І для них це дуже вигідно. В Європі кредити під 2-3% річних. А тут – 12-13%.

— Які ще з міфів вам ще довелося розвінчувати для американських політиків?

— Насправді все що стосується цього проєкту – одна суцільна міфологія. Міф перший, що це європейський проєкт і його підтримують більшість країн Європи. Ні, на відміну від Північного потоку-1 – це виключно російський проєкт, проти якого виступають щонайменше 20 країн ЄС, в тому числі – німецькі депутати Європарламенту та німецька партія «Зелених», яка вже в вересні цього року може якщо не очолити уряд то що найменше стати великим гравцем в німецькій політиці.

Так само нам довелося доказувати що транзит це – не тільки і не стільки грошове питання, а ще й безпекове, в тому числі для Європи. Росіяни завжди казали, що після відмови від української ГТС для ЄС начебто нічого не зміниться – все буде як було і безпеці поставок нічого не погрожує.

Але якщо через дві труби проходить практично 60% всіх поставок із Росії – це не про безпеку. Це про залежність. Ба більше якщо не транспортувати газ із РФ через Україну то всі країни в Європі, які розташовані на схід від Німеччини, Австрії та Італії можуть зіштовхнутися з дефіцитом газу. Це показало дослідження Berlin Economy  в 2019 році. Самі німці це дослідили. 

— Чому дефіцит?

— Тому що вся наявна газова інфраструктура між східними країнами в ЄС має недостатню пропускну спроможність. Він то туди дійде, але по-перше буде дорожчий, а по-друге – його буде недостатньо. Так, фактично ці країни, в тому числі Україна, стануть заручниками Росії – хочеш газ, давай домовлятися. Наслідки від цих домовленостей і їх умови Україні відомі давно.

Богдан Заика

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.